Методична робота

Аналіз роботи МО класних керівників за 2021-2022

На виконання плану роботи закладу, плану роботи методичного об’єднання

класних керівників, протягом 2021-2022  навчального року у закладі було

організовано роботу методичного об’єднання класних керівників 1-9 класів. Проблемна тема методичного об’єднання «Діяльність класного керівника щодо створення умов для формування здоров'язберігаючої компетентності та самореалізації  особистості, розвитку духовного, інтелектуального потенціалу здобувачів освіти, шляхом ціннісного ставлення до себе».

Класні керівники мають відповідну кваліфікаційну категорію.

Одним з ключових питань діяльності закладу сьогодні є методична робота з класними керівниками, головне завдання якої полягає в розвитку сучасного педагогічного мислення класного керівника, підвищенні його мотивації стосовно інформальної освіту, формуванні в педагога якостей інноваційної особистості.

Підвищення фахового рівня вчителів проводилося шляхом вивчення і реалізації основних положень нормативних і директивних документів про освіту; шляхом опрацювання новинок методичної літератури, впровадження у освітній процес сучасних досягнень науки та педагогічної теорії.

Засідання класних керівників відбувалися згідно графіка

Класні керівники є групою однодумців, що надають великого значення методичній роботі, беруть активну участь в організованих заходах.

Академічна доброчесність на найвищому рівні, адже кожен класний керівник підбирає форми та методи роботи відповідно до своїх учнів, їх інтересів, психо -емоційного, соціального станів.

Активна робота проводиться  протидії булінгу в учнівському середовищі.

 Непорозуміння між здобувачами освіти здебільшого  виникають на фоні поведінки дитини.

 Якщо в класі виникає непорозуміння,чи прояви булінгу (дуже рідко) проблеми вирішуються разо з дітьми та батьками.

Аналізуючи роботу методоб’єднання класних керівників, нам вдалось більш глибше ознайомитись з аспектами превентивного виховання. Впродовж минулого навчального року в рамках засідань методичного об’єднання класних керівників були проведені виховні заходи,бесіди, анкетування, відверті розмови враховуючи аспекти превентивного виховання.

Провівши анкетування, вивчивши всі побажання, роботу методоб ̓єднання оцінено добре. Проаналізувавши роботу членів методоб̓ єднання, визначені позитивні та негативні сторони в роботі.  Методоб’єднання класних керівників вирішило врахувати всі побажання та продовжити працювати над проблемою по реалізації завдань превентивного виховання у співпраці навчального закладу з родиною та громадськістю.

Виступ на методоб"єднанні класних керівників на тему:

Особливості організації педагогічного супроводу учнів у складних життєвих обставинах.

інформаційне повідомлення

З метою проведення ефективної роботи соціальним педагогам навчальних закладів усіх типів доцільно працювати в рамках організаційної моделі діяльності соціального педагога, яка включає в себе наступні напрями:

• Робота з дітьми (соціальний патронаж соціально-незахищених категорій дітей; соціальний супровід дитини під час адаптації до умов навчального закладу та особливостей навчально-виховного процесу; вивчення особливостей соціального розвитку дитини/сім’ї/колективу; консультування та допомога дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах; соціальні технології у сфері профілактики та подолання асоціальних проявів в поведінці дітей, негативних явищ в учнівському середовищі; формування життєвої компетентності, здорового способу життя).

• Робота з педагогічними працівниками (просвіта/консультування з актуальних питань навчально-виховного процесу, особливостей сімейного виховання, соціального розвитку дитини; соціально-педагогічний супровід функціонування дитячого/педагогічного колективу на різних етапах його існування; вивчення особливостей педагогічної діяльності; інноваційні форми і методи роботи соціального педагога з вчителями).

• Робота з батьками (психологічна просвіта/консультування з питань сімейного виховання, забезпечення прав дитини відповідно до міжнародного та національного законодавства; формування батьківської відповідальності, вивчення особливостей умов сімейного виховання, мікроклімату; інноваційні форми і методи роботи соціального педагога з батьками).

Робота вчителя з дітьми, які схильні до девіантної поведінки

Профілактика девіантної поведінки нерозривно пов'язана з процесом соціалізації особистості і залежить від таких умов, як:

-  комплексність (проведення спільних заходів не тільки на соціально-психологічному, але й економічному, правовому, медико-санітарному, педагогічному рівнях);

-  послідовність, диференційованість (залежно від індивідуально-психологічних особливостей людини і особливостей її оточення);

-  своєчасність (надання допомоги на ранніх етапах виникнення схильності до девіантної поведінки);

-  пріоритет превентивності соціальних проблем, прогностичність (спрямованість у майбутнє, насичене позитивними цінностями і цілями, планування життєвих цілей без девіантної поведінки).

Оновленню будуть сприяти такі форми психопрофілактичної роботи з підлітками:

- організація соціального середовища, в рамках якого передбачається соціальна реклама з формування настанов на здоровий спосіб життя, створення негативної громадської думки щодо проявів девіантної поведінки, насамперед, через засоби масового інформування в закладі – листівки, флаєри, банери, інформаційні стенди;

- формування соціальних зон підтримки, зокрема, через організацію і підтримку громадських організацій, молодіжних рухів, впровадження цікавих проектів;

- інформування, що передбачає вплив на когнітивні процеси особистості для підвищення її здатності приймати конструктивні рішення щодо власної поведінки; здійснюється через організацію лекцій, бесід, групових дискусій, поширення відео- і телефільмів з подальшим обговоренням тощо;

- активне навчання соціально-корисним навичкам, активізація особистісних ресурсів, що реалізуються на тренінгах, зокрема, тренінгах асертивності або резистентності до негативних соціальних впливів, у групах спілкування і особистісного зростання, у тренінгових групах тощо;

- організація діяльності, альтернативної девіантній поведінці, зокрема, через залучення особистості до пізнавальної діяльності, спорту, мистецтва, випробування себе у позитивній діяльності (подорожі, похід у гори, екстремальні види спорту, робота арт-майстерень тощо);

- організація здорового способу життя, що передбачає розвиток екологічної культури особистості, дотримання режиму навчання й відпочинку.

Важливою є робота соціального педагога із батьками учнів. Родина і оточення є головним джерелом формування захисних механізмів у дитини, які сприяють розвитку відчуття власної значущості, незалежності. Батьки мають слідкувати за соціальним оточенням дитини, нейтралізуючи або відсікаючи те, що шкодить її нормальному розвитку. Так в умовах перенасиченості інформаційного простору дуже корисно контролювати інформаційний потік, що нав’язується дитині.

У вихованні дитини батьки мають дотримуватись таких рекомендацій: виховувати дитину так, щоб вона перебувала у злагоді із собою і своїми відчуттями; була здатною адекватно проявити свої почуття; підтримувати здорові стосунки з іншими людьми, піклуватися про себе.

Соціальний супровід дітей, що мають проблеми з відвідуванням навчального закладу

Особливу увагу необхідно звернути на учнів та студентів, які пропускають заняття в начальному закладі без поважних причин, завести банк даних та соціальні паспорти на цих дітей, регулярно проводити бесіди з ними (налагодити доброзичливі стосунки), взяти під особистий контроль відвідування ними навчального закладу, з’ясовувати причини прогулів, сприяти вирішенню конфліктних ситуацій у класі (групі), з педагогами, батьками, разом з психологом провести діагностичні дослідження особистісних рис та спостереження за поведінкою під час занять, перерв, встановити соціальне оточення цих дітей (приналежність до молодіжних рухів, релігійних конфесій, соціально-референтних груп). За результатами діагностичного обстеження розробити відповідні рекомендації для вчителів та батьків. Налагодити співпрацю з батьками (відвідування на дому), з’ясувати матеріально-побутові умови проживання сім'ї, а також проблеми у взаємостосунках.

Основне завдання соціального педагога в роботі з дітьми, які мають проблеми з відвідуванням навчального закладу:

o         організувати соціально-перетворювальну роботу та сформувати адекватну мотивацію та позитивне ставлення до навчального закладу;

o         забезпечити залучення цих дітей до спортивних секцій, шкільних гуртків, клубів за інтересами, проектної діяльності в навчальному закладі, проведенню тренінгових, корекційно-розвивальних програм;

o         здійснити заходи соціально-педагогічної допомоги батькам та навчити їх прийомам і методам активного слухання, підтримки та конструктивного спілкування.

Соціально-педагогічна робота та  соціально-правового захисту дітей, які потрапили в складні життєві обставини

Соціально-педагогічна робота та соціально-правовий захист дітей, які потрапили в складні життєві обставини, здійснюється у закладах освіти відповідно до Конвенції ООН про права дитини, Сімейного кодексу України, Законів України «Про охорону дитинства».

За визначенням Закону України «Про соціальні послуги» складними визначаються такі життєві обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо).

Сім'я,  що  перебуває  у  складних  життєвих  обставинах  –  це  сім'я,  яка втратила свої виховні можливості через виникнення таких  умов, що  порушують  нормальну  життєдіяльність  одного  або  кількох  членів  сім'ї, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно. Такі сім'ї поділяються на три групи :

-  сім'ї,  у  яких  виникли  проблеми  через  матеріальні  труднощі,  а  саме: внаслідок  безробіття,  відсутності  житла,  необхідності  лікування  членів  родини.  Особливо  гостро  ця  проблема  постає  для багатодітних  сімей,  одиноких  матерів  (батьків),  у  сім'ях,  де  один з батьків втратив працездатність через хворобу, випускників інтернатних закладів, малозабезпечених родин;

-  сім'ї,  у  яких  виникли  складнощі  через  юридичні  проблеми,  а  саме: через необізнаність щодо своїх прав та обов’язків, брак коштів на відновлення  документів  (прописки,  свідоцтва  про  народження, оформлення аліментів) тощо;

 - сім'ї, в яких виникли психологічні проблеми. Наприклад, з приводу труднощів  перехідного віку дитини, при повторному шлюбі матері чи батька, у разі гіперконтролю з боку батьків, незадоволення потреби в спілкуванні,  насильства  з  боку одного з членів родини, бездоглядності дитини тощо. 

Таким чином, до переліку складних життєвих обставин відноситься:

-  жорстоке поводження з дитиною (недбале ставлення до дитини, бездоглядність), насильство в сім’ї, експлуатація дитини, втягування її у жебрацтво або протиправну діяльність, заохочення дитини до споживання алкоголю, наркотичних речовин;

-  позбавлення дитини батьківського піклування внаслідок розладу здоров'я батьків, осіб, які їх замінюють, направлення їх на довготривале стаціонарне лікування чи реабілітацію, відсутність протягом тривалого часу батьків, осіб, які їх замінюють,  їхнє ув'язнення, постійна зміна проживання сім’ї, що призводить до погіршення стану здоров'я  дитини, смерть батьків;

-    проживання сім'ї у непридатних для життя умовах, тривалий конфлікт у родині;

-  прояви девіантної поведінки дитини (асоціальної,  кримінальної, аморальної, аутодеструктивної – суїцидальної, віктимної, адиктивної);

-  перебування дитини в екстремальній життєвій ситуації (в зоні міжетнічних чи міжрелігійних конфліктів, аварій, катастроф, збройних конфліктів) тощо.

Соціальні педагоги мають звертати увагу на ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров'я та розвитку дитини. Такими ризиками є ситуації, коли батьки або особи, які їх замінюють:

-  не цікавляться навчальною діяльністю дитини, вихованням в дошкільному навчальному закладі (не відвідують батьківських зборів, не контактують з педагогами закладу, не готують дитину до участі у позаурочних та позашкільних заходах);

-  під час відвідування навчального закладу перебувають у стані алкогольного сп'яніння або під дією наркотичних речовин. Наявні повідомлення дітей, осіб, знайомих із сім'єю, про факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;

-  систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;

-    ігнорують рекомендації  працівників  закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров'я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;

-  не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);

-  мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров’я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини; 

-  не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров’я;

-  жорстоко поводяться з членами сім'ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;

-  допускають перебування в помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;

-  не забезпечують дитину кишеньковими коштами; 

-  перекладають відповідальність за догляд за молодшими дітьми на інших.

У дітей, які потрапили в складні життєві обставини, спостерігається: знижена здатність контролювати свою поведінку; демонстративна хоробрість; агресія стосовно інших дітей або дорослих; ознаки бродяжницва; перебування у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих, відвідування комп’ютерних клубів.

У разі, якщо дитина потрапила у складні життєві обставини чи виявлено ознаки, фактори, що можуть вказувати на ризики щодо їх виникнення, соціальний педагог повідомляє адміністрацію закладу, спільно з якою має дотримуватись наступного алгоритму дій:

-  вивчити ситуацію стосовно дитини, яка потребує захисту, та провести заходи з попередження, усунення загрози життю і здоров’ю дитини;

-  за потреби – ініціювати проведення медичного огляду дитини чи направлення її до закладу охорони здоров’я,

-  підготувати направлення інформації до служб, які забезпечують соціально-правовий захист дітей, районного, міського відділу, управління освіти;

-  ініціювати перед адміністрацією закладу створення тимчасової команди індивідуальної підтримки дитини (для роботи з окремим випадком), у складі якої допомогти у визначенні повноважень членів команди та відповідальності за проведення діагностики ситуації, оцінки потреб дитини та забезпечити реалізацію заходів індивідуального плану роботи з дитиною;

-  у складі команди розробити індивідуальний план роботи з дитиною, яка має ознаки потрапляння у складні життєві обставини;

-  сприяти максимальному залученню відповідних спеціалістів суміжних галузей місцевого, районного та обласного рівнів для реалізації індивідуального плану роботи з дитиною та її сім’єю;

-  забезпечити ефективну взаємодію працівників закладу освіти, спрямовану на раннє виявлення кожної дитини, яка має ознаки перебування у складних життєвих обставинах, та надання їй необхідної допомоги відповідно до потреб;

-  створити умови для реалізації заходів, визначених індивідуальним планом.

Зразок індивідуальної картки та індивідуальної програми додається.

Профілактика та протидія насильству, булінгу, дискримінації  в учнівському середовищі:

 Булінг визначають як тривале фізичне чи психічне насильство з боку індивіда або групи у відношенні індивіда, який не здатний захистити себе в даній ситуації.
 Булінг включає чотири головні компоненти: це агресивна і негативна поведінка; здійснюється регулярно; відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владу; ця поведінка є навмисною. 

Шкільний булінг можна розділити на дві основні форми:
1. Фізичний шкільний булінг – умисні поштовхи, удари, стусани, побої нанесення інших тілесних ушкоджень, дії сексуального характеру;
2. Психологічний шкільний булінг – насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно формується емоційна невпевненість. До цієї форми можна віднести: вербальний булінг,(образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток і т.д.);  образливі жести або дії;  залякування; ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється або ігнорується частиною учнів або всім класом); вимагання (грошей, їжі, інших речей, примус що-небудь вкрасти); пошкодження та інші дії з майном (крадіжка, грабіж); шкільний кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, поширення чуток та ін.)

Булінг - в основному латентний для оточуючих процес, але діти, які зазнали цькувань, отримують психологічну травму різного ступеня тяжкості, що призводить до тяжких наслідків. Безсумнівно, психологічної допомоги потребують як ініціатори, так і жертви булінгу.

 Норвезький психолог Дан Ольвеус наступним чином визначає типові риси учнів, схильних ставати жертвами булінгу: чутливість, замкнутість і сором’язливість, висока тривожність, невпевненість в собі, низька самооцінка, схильність до депресії; відсутність близьких друзів, успішніше спілкуються з дорослими, ніж з однолітками; фізично слабші від своїх ровесників. Ці особливості дітей є частковою причиною, а часткво – наслідком булінгу. 

Разом з тим існує й інша, чисельно менша, категорія жертв булінгу, так звані провокативні жертви або бул-жертви. Часто це діти, які відчувають труднощі в навчанні, письмі і читанні та/або страждають розладами уваги та підвищеною збудливістю. Хоча ці діти по природі не агресивні, їх поведінка часто викликає роздратування у багатьох однокласників, дорослі їх теж не люблять, що робить їх легкою здобиччю і жертвами булінгу і сприяє закріпленню соціально невигідних психологічних рис і стилю поведінки. При цьому вони часто не зустрічають підтримки, оскільки діти, які частіше за інших стають жертвами булінгу, відрізняються соціальною відчуженістю,  схильністю ухилятися від конфліктів, або, навпаки, підвищеною агресивністю.

Діти, що стали жертвами булінгу, проявляють наступні особливості поведінки: прикидаються хворими, щоб уникнути відвідування школи; бояться одні йти до школи і зі школи, просять проводити їх на уроки, спізнюються; поведінка і звички змінюються; явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну і апетиту, нічному крику, відлюдкуватості і скритності; виявлення рваного верхнього одягу або пошкоджених речей; часті прохання дати грошей, злодійство; зниження якості навчання, втрата інтересу до улюблених занять; постійні синці та інші травми; мовчазливість, небажання розмовляти; як прояв крайнього ступеню: суїцид. 

З метою профілактики булінгу в навчальному закладі необхідно:

1.       Для роз’яснення юридично-правових наслідків для осіб, що порушують права дітей, прав та обов’язків дітей, відповідальності за злочини, скоєні неповнолітніми соціальним педагогам організувати індивідуальні та групові консультації.

2.       Постійно інформувати вчителів та дітей про прояви та наслідки насильства.

3.       Працювати над створенням умов недопущення булінгу.

4.       З метою формування навичок проблемно-вирішальної поведінки у дітей та підлітків організувати індивідуальну та групову роботу.

5.       Проводити роботу в напрямку вдосконалення психолого-педагогічної компетенції та підвищення рівня психологічної культури вчителів (психологічне консультування, соціально-психологічні тренінги, семінари-практикуми, методоб’єднання за участю працівників психологічної служби) для підвищення ефективності взаємодії педагогів з дітьми та вироблення моделі поведінки педагогів, яка сприятиме формуванню позитивних міжособистісних стосунків в учнівському середовищі.

6.       Вдосконалювати систему роботи  з батьками, застосовуючи новітні психолого-педагогічні технології, методи та підходи (тренінги ефективної батьківської взаємодії, індивідуальне консультування, семінари-практикуми, „круглі” столи тощо).

При встановленні факту або підозри на існування ситуації булінгу соціальний педагог повідомляє про сформовану ситуацію представників адміністрації. Адміністрація, спільно з психологічною службою навчального закладу приймає рішення про невідкладність реагування на виявлений факт агресії. Перш за все необхідне якнайшвидше і грамотне роз'єднання дитини (підлітка) з відповідними стресовими впливами, подальша безпосередня робота з жертвою булінгу та агресорами (консультації, індивідуальна та групова корекційна робота).

Аналіз тесту «Рівень шкільної тривожності учня»

 за Філіпсом.

Підлітковий вік багатий переживаннями, труднощами та кризами. У цей період закладаються стійкі форми поведінки, риси характеру, способи емоційного реагування; це пора досягнень, стрімкого нарощування знань, умінь; становлення «Я», набуття нової соціальної позиції. Разом з тим, це втрата дитячого світовідчуття, поява почуття тривожності і психологічного дискомфорту.

Саме з такою метою було проведено метод Філіпса серед старшокласників.

Варто відзначити, що під час нашої спільної роботи в колективі склалася дружня спокійна атмосфера, учні охоче взяли участь у дослідженні, що допомогло досягти правдивих відповідей на поставлені питання.

Тестування шкільної тривожності Філіпса проводилось серед учнів стршої ланки. Діти швидко орієнтувались  у запитаннях,кмітливо,чітко давали відповіді на поставлені запитання.

Результат: за тестом шкільної тривожності Філіпса рівень тривожності у підлітків знаходиться у межах норми. Учні досить адекватно оцінюють своє становище в  малій соціальній групі)Класі),та в шкільному колективі загалом. Старшокласники  мають досить позитивну динаміку росту поваги серед учнівського колективу закладу. 

Виступ на методоб"єднанні вчителів соціально - гуманітарного циклу на тему:

Інноваційні технології:шлях до формування творчих здібностей учнів та їх пізнавальної активності на уроках української мови і літератури та зарубіжної літератури.

 Національне виховання молоді передбачає надання широких можливостей для пізнання української історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування національної гідності, активне включення кожної особистості в соціальне життя.

            Створення умов для формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості є одним із важливих завдань навчання української мови та літератури учнів. Це завдання реалізується через соціокультурну змістову лінію, яка сприяє становленню в учнів уявлення про світ, природу, суспільство, ознайомленню їх з основними культурними набутками рідного народу і людства, розвиткові духовної сфери особистості, зокрема моральних переконань, відчуття прекрасного.

 Головною метою національного виховання є набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин. Формування у молоді незалежно від національної приналежності особистісних рис громадян Української держави, розвинутої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. Національне виховання ґрунтується на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють найвищі зразки духовної мудрості українського народу.

             Ефективне вирішення завдань сучасної мовної освіти потребує переосмислення традиційного стилю і методів навчання з урахуванням педагогічних інновацій, створення цілісної системи методів, яка дала б змогу реалізувати всі напрями формування мовної особистості. З огляду на це системний підхід до питань способів навчання відповідає вимогам часу.

             Інтерактивне навчання сприяє глибокому засвоєнню навчального матеріалу та виробленню компетентостей, оскільки під час його застосування переважає самостійна діяльність та взаємонавчання.

              Нетрадиційні методи навчання передбачають, як мінімум, три види діяльності:

- фізичну (зміна розташування в класі, говоріння, слухання, письмо тощо);

-  соціальну (обмін думками, враженнями, постановка запитань, відповіді на них);

-   пізнавальну (внесення доповнень в інформацію вчителя, самостійний пошук шляхів розв’язання проблеми).

               Програма з української мови орієнтує вчителя-словесника на формування мовної особистості учня, що характеризується свідомим ставленням до опанування мови, розвиненим мовленням, а отже і мисленням. Керуючись цим, потрібно добирати засоби навчання так, щоб стимулювати учнів до активної мовленнєвої діяльності, найвищим виявом якої є творчість

               У процесі цілеспрямованого і систематичного використання краєзнавчого матеріалу на уроках української мови поглиблюються уявлення школярів про навколишній світ, розвивається їхнє образне і логічне мислення, удосконалюються мовні та мовленнєві вміння; здійснюється патріотичне, морально-етичне та естетичне виховання учнів.

              На уроках рідної мови не тільки формуються і поповнюються спеціальні знання школярів з мови і мовлення, а й реалізуються важливі виховні завдання, формується сучасна мовна особистість.

              Оригінальні зразки етнокультури, побуту, народної творчості ми зустрічаємо у творах українських письменників. «Енеїду» І.П.Котляревського, яку за програмою ми вивчаємо у 9 класі, сміливо можна назвати своєрідною енциклопедією українського побуту кінця XVIII — початку XIX ст.

Виховання засобами фольклору передбачає заглиблення в його сутність як своєрідного явища, носія багатопланової інформації – історичної, космологічної, ритуальної, естетичної, культурологічної.

Особливе місце в фольклорі займають такі художньо-образні явища як прислів’я і приказки, які мають великий виховний вплив на особистість дитини середнього шкільного віку завдяки своїй особливій формі, емоційності, образності, яскравості, доступності. Вони знайомлять дітей з морально-етичними нормами, формують навички культурної поведінки, лаконічно і в доступній формі вчать бути ввічливими, скромними, стриманими, відповідальними, працьовитими, щедрими, шанувати батьків, поважати людей, рідний край.

         У своїй педагогічній практиці послуговуюся елементами таких сучасних технологій навчання, як:

-         інтерактивна технологія;

-         ігрова технологія;

-         проблемне навчання;

-         проектне навчання;

-         технологія критичного мислення.

                Використання на уроках  прийомів інтерактивного навчання, на мій погляд,  активізує  пізнавальну діяльність учнів, сприяє формуванню  комунікативних умінь і навичок,  підвищує їхню  мотивацію, надає можливість якнайповніше реалізувати основні засади особистісно зорієнтованого навчання.

Для  формування в учнів власної думки та активної громадської позиції застосовую  такі вправи та прийоми, як: «Продовжте речення»,  «Вислови  власну думку», «Займи позицію», «Метод «Прес», «Спіймай помилку».

 Щоб заохотити до активності і почути  думку кожного учня, використовую прийоми  «Мікрофон», «Продовжи речення»,  «Мозковий штурм».

Під час використання методу «Майстерня лінгвіста», учні виконують роль мовознавців, лінгвістів, наукових працівників. Завдання надзвичайно різноманітні: дослідження тексту, лінгвостилістичний чи ідейно-художній аналіз тексту.

        На уроках зарубіжної літератури  розвивальні і інтелектуальні  ігри  навчають школярів  не лише користуватися  вже набутими  знаннями, а й, граючись, пізнати разом з героями їх світ, сприяють їх згуртуванню, виробленню своєї думки та відстоюванню її.  

У грі  «Четверте зайве» (Ж.Верн «П′ятнадцятирічний капітан») за «четвертим зайвим» учні визначають автора, назву, жанр твору. У грі « Що означають ці слова» пояснюють, що означали у житті Жуль Верна або його героя Діка Сенда слова: «шхуна», «бриг», «Пілігрим».

Під час гри «Впізнай героя за описом» учні не тільки вгадують героя, але й малюють його.

Дидактичні ігри та ігрові моменти застосовую на різних етапах уроку: актуалізація навчальної діяльності, підготовка до засвоєння та вивчення нового матеріалу,  при первинне закріплення засвоєних знань, умінь і навичок,  підведення підсумків уроку.

        Велику зацікавленість в учнів викликають  літературні вікторини:

-  «Впізнай героя за його портретом»,

-  «Впізнай героя за його реплікою»,

-  «Чи уважний ти читач?»,

- «Впізнай твір за його уривком».

          Належну увагу на уроках української і зарубіжної літератури приділяю інсценізації, яка  сприяє мотивації саморозвитку, залученню та збагаченню власного досвіду, зумовлює потребу в набутті нових знань. Для цього обираю невеликі, але важливі для сприйняття змісту епізоди творів.

         В процесі формування та розвитку мовно – літературних компетенцій школярів ефективним є проблемне навчання.  Для  полеміки  вибираю  те,  що  може  викликати  труднощі  в розумінні авторської позиції, схвилювати.

  Дискусiя – це активне висловлювання власних думок, тобто без інтерактивності  вона просто неможлива. Учні отримують можливість не тільки здобути нові знання, а й використати, активізувати вже наявні. На уроках використовую наступні види дискусії: згода – незгода,  капелюх з квитками,   відповіді по колу, дебати, форум.

 Метод проектів є дієвим засобом формування компетентності учнів.  Проектна технологія використовує всі кращі ідеї традиційної та сучасної методики викладання. Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, групову або колективну, яку учні виконують упродовж певного часу. Суть методу проектів полягає  в досягненні дидактичної мети через  детальну розробку навчальної проблеми, яка повинна завершитись  реальним результатом - проектом.  Це може бути  відеофільм, стіннівка, альбом, доповідь, комп’ютерна презентація. Метод проектів передбачає використання  індивідуальної, парної, групової роботи. 

      Для формування читацької культури і компетентності учнів, розвитку їхніх творчих здібностей, навичок самостійного аналізу прочитаного застосовую елементи технології критичного мислення:

- «Гронування» - до творчості поетів, письменників, вивчених творів;

-  «Кола Вена».  За темою «Горацій «Пам′ятник» учні здійснюють порівняльний аналіз поезій Горація «Пам′ятник»,  Державіна «Пам′ятник», О. С. Пушкіна «Пам′ятник». Таким чином, одразу  можна зрозуміти, що є спільного  та відмінного в цих творах.

- «Вільне письмо». Учні записують  свої асоціації  та думки щодо прочитаного.  Висловлюють свої враження від творчості письменника.

 - «Сенкан» - учні складають п’ятирядковий неримований вірш, який складається з одинадцяти слів. Він спонукає учнів до розмірковуванням над темою.

- «Порушена послідовність»

- «Запитання до автора» - учні формулюють запитання та шукають відповіді в тексті (Що автор прагне тут сказати? Чи зрозуміло пояснив це автор? Як автор дав нам знати, що дещо змінилося?)

Щоб  викликати зацікавленість художнім твором  пропоную  учням творчі завдання: «Доповни сюжет», «Лист до героя»,  «Лист до письменника»,  «Мої враження від прочитаного твору»,  «Які життєві уроки я виніс з прочитаного твору», розмова з літературним героєм, підібрати питання до характеристики героя, моделювання сюжетної ситуації, усне словесне малювання. Такі прийоми сприяють розумінню письменницького стилю, специфіки мови художнього твору, оволодінню основними видами мовленнєвої діяльності, розвитку здібностей до написання  мовних робіт  різних жанрів та висловленню власної точки зору щодо порушених у творі проблем.

          Вибір типу та форми уроку залежить від багатьох чинників: місця в навчальнійпрограмі, розділу, теми уроку, врахування особливостей  того чи іншого класного колективу (успішності, ставлення до предмета, ставлення до різних видів навчальної діяльності, загальної дисципліни). Але завжди намагаюсь організувати кожен урок так, щоб  забезпечити не тільки засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, але й їх самостійну пізнавальну діяльність, що сприяє розумовому та загальнокультурному розвитку.

          Ефективним  для   виявлення  та  розвитку  творчих  здібностей  учнів

середнього  шкільного  віку  є  проведення таких  уроків, як:

- урок – подорож («Подорож на острів Робінзона»,  6 кл.).

- урок – казка («Чарівний світ арабських казок», 5 кл.);

- урок – вікторина («Сторінками прочитаних книг», 7 кл.);

- урок – зустріч з героями літературного твору  («Сповідь Робінзона», 6 кл.);

- урок - інтерв′ю з автором твору (“Інтерв′ю з Сервантесом» (8 кл.);

- урок - щасливий  випадок ( «Життєвий і творчий шлях  Жуль Верна», 6 кл.).

         Для  дітей  старшого шкільного  віку  більш  цікавими  є  нестандартні  уроки,  які  сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей: 

- інтегрований 

- урок-пошук 

-  урок – лекція

  Отже, у процесі  організації навчальної діяльності  прагну  гнучкості у виборі прийомів, нестандартності, створення ситуацій, які «оживлюють» уроки, при  цьому  враховую  навчальні  потреби  дітей,  їх  індивідуальні  здібності. Виявляючи  пізнавальний  рівень  кожного  учня  й  класу,  планую  свою діяльність у відповідності з цим. Це допомагає досягти певних результатів як із слабкими учнями, так і сильними.

             Індивідуальний підхід до навчання  має на меті розвивати а учнів  самостійність. На уроках української та світової  літератури намагаюсь ефективно організувати самостійну роботу учнів, яка є не тільки  засобом активізації пізнавальної діяльності учнів, а й сприяє формуванню навичок  самостійного здобування  знань. Самостійну роботу розподіляю на  індивідуальну і колективну. Залучаю школярів до індивідуальної роботи шляхом надання завдань випереджувального характеру (підготовка цікавих  повідомлень про життя і творчість письменника, розповідь про історію написання твору, виразне читання твору або його окремих епізодів).

        Групова робота – це одна з найефективніших форм праці, тому що кожному учню надається можливість  виявити свій талант і здібності, збагатитися чужими ідеями, не бути стороннім спостерігачем.  До того ж це згуртовує школярів, виховує самостійність, колективізм і відповідальність водночас. Працюючи в групах та парах, учні виконують інформаційні, творчі, дослідницькі  завдання.

             Сучасний урок  літератури  неможливо уявити  без  використання наочності, яка допомагає не тільки  поглибити сприйняття учнями літературного твору, а й осягнути його в цілому, оволодіти  теоретико-літературними знаннями. На уроках української та зарубіжної  літератури використовую   таку наочність: портрети письменників, альбоми про життя і творчість у портретах, ілюстраціях, дидактичний матеріал з літератури, роздатковий матеріал (картки для самостійної роботи), схеми, кросворди, репродукції картин, ілюстрації  до літературних творів, виставки книг.

Для  підвищення темпу уроку на етапах  засвоєння нового матеріалу, закріплення та систематизації навчальних умінь  використовую технічні засоби навчання: відеоматеріали, мультимедійну установку.

             Інноваційні  технології навчання  використовуються і в позакласній роботі з предмету. Користуються популярністю у школярів інтелектуальні  ігри: «Найрозумніший», «Літературний турнір», «Брейн – ринг» та літературно-музичні вітальні на тему: «Гоголь і Україна», «Вічна пісня кохання», «Образ Коханої у російських романсах».

     Застосування  інноваційних форм та методів роботи сприяють формуванню в учнів основних пізнавальних умінь і навичок, розвитку комунікативних умінь і навичок учнів,  вихованню культури поведінки за різних  життєвих обставин.

     Запровадження досвіду формування компетентної особистості сприяє формуванню інтелектуально розвиненої, високодуховної людини та розвитку її творчих здібностей.